Авторизация
Забыли пароль
Введите свой логин/электронный адрес
Если ваш логин/электронный адрес уже зарегестрирован, вам на почту прийдет письмо с паролем.
Регистрация
Имя *
Страна
Фамилия *
Город
Электронный адрес/логин *
Специализация врача*
Пароль *
Место работы
Повторить пароль*
Защитный код*
* - обязательные поля для заполнения

Современный подход к диагностике и лечению acne vulgaris Н.Е. Городиловский, Л.И. Бондарчук, А.Н. Городиловский

02.07.2012

Акне — найпоширеніше захворювання шкіри, що уражує до 85 % осіб віком від 12 до 25 років, та ЗО % — від 25 років і старших [ 1, 20]. Починається acne vulgaris зазвичай у пубертатному періоді й триває 4—5 років, але в сучасних умовах довкілля ця хвороба нерідко зберігається до ЗО—35-річного віку і довше [2]. В будь-якому віці виражені вияви акне призводять до зниження самооцінки і погіршують якість життя.

Взаємозв'язок і взаємозалежність різних морфофункціональних структур організму, їхній вплив на перебіг acne vulgaris дають підстави застосовувати в лікарській практиці термін «вугрова хвороба» (ВХ) [8]. У розвитку ВХ провідну роль відіграють такі взаємопов'язані патогенетичні чинники:

- ретенційний гіперкератоз у вічках волосяних фолікулів;

- гіперсекреція шкірного сала;

- розмноження Propionbacterium acnes;

- розвиток перифолікулярної запальної реакції.

Перші морфологічні зміни при акне пов'язані з формуванням ретенційного гіперкератозу вічка волосяного фолікула, який разом з гіперсекрецією шкірного сала призводить до формування первинного елемента вугрів — комедона, що обтуровує вивідну протоку сальної залози [3, 4, 10].

Створені таким чином анаеробні умови є оптимальними для швидкого росту і розвитку Р. acnes, з життєдіяльністю яких пов'язують формування запальних елементів вугрової висипки.

Для ВХ характерний поліморфізм висипань: комедони, папули, пустули, а за тяжкого перебігу — індуративні та вузлувато-кістозні елементи, а також гіперпігментації, рубці.

На жаль, на сьогодні немає клініко-лабораторних тестів, які б дали змогу з високою вірогідністю спрогнозувати перебіг асnе vulgaris та своєчасно розпочати патогенетично обґрунтоване лікування. Існують різні методи терапії пацієнтів з ВХ (місцеві та системні) [18, 25, 31]. Серед системних провідна роль належить антибіотикотерапії аспе vulgaris середнього і тяжкого ступенів. Роль антибіотиків полягає у пригніченні Р. acnes, зниженні продукції запальних медіаторів, впливі на процеси імуномодуляції. Останнім часом частіше призначають антибіотики макролідного ряду, раніше надавали перевагу тетрациклінам [15, 33].

У роботі представлено досвід використання азитроміцину як монотерапії у лікуванні пацієнтів з вугровою хворобою.

Азитроміцин — макролід широкого спектра дії, який призначають усередину. Вибору цього антибактеріального засобу сприяють, зокрема, численні літературних дані про максимальну чутливість Р. acnes до цього препарату [14, 19, 23, 26]. Після перорального прийому він швидко виводиться із системного кровообігу і накопичується внутрішньоклітинно, має тривалий період напівжитгя (68 год). Зберігається в тканинах від 2 до 4 днів у концентраціях, вищих від мінімальної пригнічу вальної концентрації для багатьох звичайних патогенів. Вибірково добре накопичується у шкірі та підшкірній основі. Усе це робить азитроміцин препаратом вибору серед антибактеріальних засобів [14, 26, 16, 21].

Мета роботи — оцінити ефективність, безпечність і переносність азитроміцину в лікуванні хворих на ВХ.

Матеріали та методи дослідження

Під спостереженням перебували 68 пацієнтів(27 чоловіків і 41 жінка віком від 15 до 25 років) з вугровою хворобою середнього і тяжкого ступенів.

До початку лікування всі пацієнти проходили комплексне клініко-лабораторне обстеження (аналізи крові для визначення білірубіну, трансаміназ). За показаннями хворих оглянули фахівці суміжних спеціальностей (гінеколог, ендокринолог, гастроентеролог).

Пацієнтів оглядали кожних 4 тижні, оцінювали загальний стан шкіри, зокрема і з підрахунком папулярних та пустулярних елементів на обличчі.

Хворим було призначено азитроміцин по 500 мг на добу тричі на тиждень протягом 8 тиж, наступних 4 тиж — по 500 мг двічі на тиждень і 500 мг 1 раз на тиждень ще 4 тиж.

Для догляду за шкірою обличчя ми використовували лікувальну косметику на основі термальної води. Місцевої терапії не застосовували. Пацієнтам рекомендували не робити косметичних процедур,зокрема хімічного пілінгу, відбілювання, масок.

Результати та їхнє обговорення

У 61(89,7 %) пацієнтів через 4 тиж лікування спостерігали значне зменшення кількості папуло-пустулярних елементів (на 40—50 %). Максимальне очищення шкіри зафіксували на 12-му тижні.

У 7 (10,2 %) випадках помітні результати лікування були на 8-му тижні (ЗО—40 % регресу висипки), а в період між 12-м і 16-м тижнями шкіра обличчя практично очистилася від запальних папуло-пустулярних елементів.

У 5 (7,3 %) пацієнтів на початку лікування спостерігалися такі побічні явища, як нудота, печія, тяжкість у надчеревній, що зникли після вживання антацидних препаратів.

Віддалені результати лікування спостерігали протягом наступних 6 місяців. Рецидиви ВХ були у 12 з 68 хворих, але захворювання мало легкий перебіг і добре піддавалося контролю місцевими лікувально-косметичними засобами.

Висновки

Лікування азитроміцином є сучасним, патогенетично обґрунтованим, безпечним та ефективним при ВХ. Цей антибактеріальний засіб можна використовувати як для комплексної, так і монотерапії ВХ середнього і тяжкого ступенів.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Адаскевич В.П. Акне вульгарные и розовые.— М.: Медицинская книга, Н. Новгород: НГМА, 2003.— 160 с.

2. Аравийская Е.Р. Современнная комплексная терапия акне и розацеа — задача специалиста / Тез. научн. раб. IX Всерос. съездадерматовенерол.— М., 2005.— Т. 1.— С. 89.

3. Гулей А. О. Сучасні уявлення про етіопатогенез вугpoвoї хвороби // Буков, мед. вісник.— 2006.— Т. 10, № 1.— С. 98—105.

4. Забненкова О.В. Патогенетическое обоснование местного лечения вульгарных угрей // Клин, дерматол. и венерол.— 2006.— № 2.— С. 43—46.

5. Качук М.В., Музыченко А.П. Угревая болезнь / Матер. IV съезда дерматовенерологов Республики Беларусь.— Минск, 2001.— С. 248—251.

6. Лавриненко В.Н. Антибиотики в терапии угревой болезни / Матер. IV съезда дерматовенерологов Республики Беларусь.— Минск, 2001.— С. 160—162.

7. Половко Н.П., Ткаченко С.Т. Рацюнальні п1дходи до лікування вугрової хвороби // Дерматол. та венерол.— 2004.— № 25.— С. 65—68.

8. Проценко Т.В., Кондратенко И.В. Опыт лечения больных угревой болезнью // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол.— 2001.— № 2—3.— С. 44—45.

9. Сафарова Г.Г. Комплексное лечение вульгарных угрей с учетом патогенетических механизмов формирования резистентности к антибиотикотерапии и влияние на процесс салоотделения / Автореф. дис. ...канд. мед. наук.—М., 1998.—23 с.

10. Цепколенко В.Л., Маврова Д.И. Современные подходы к патогенезу и лечению угревой болезни // Дерматол. та венерол.— 2007.— № 4 (38).— С. 41—44.

11. Alvarez-Elroco S., Enzler M.J. The macrolides. erythro-mycin, clarithromycin and azithromycin // Mayo Clin. Proc.— 1999.—Vol. 74.— P. 613—634.

12. Barnes C.J., Eichenfield L.F., Lee J. et al. A practical approach for the use of oral isotretinoin for infantile acne // Pediatr. Dermatol.— 2005.— N 22 (2).— P. 166—169.

13. Brecher A.R., Orlow S.J. Oral retinoid therapy for dermatologic conditions in children and adolescents // J. Am. Acad. Dermatol.— 2003.— Vol. 49.— P. 171—182.

14. Caputo R., Barbareschi M., Veraldi S. Azithromycin: a new drug for systemic treatment of inflammatory acneic lesions // G. Ital. Dermatol. Venereol.— 2003.—Vol. 138.— P. 327—331.

15. Duron J.M., Amsden G.W. Azithromycin: indications for the future? // Exp. Opin. Pharmacother.— 2000.— N 1 (3).— P. 489—505.

16. Femandez-Obregon A.C. Azithromycin for the treatment of acne // Int. J. Dermatol.— 2000.— N 39 (1).— P. 45—50.

17. Finlay A.Y., Kahn G.K. Dermatology Life Quality Index (DLQI): a simple practical measure for routine clinical use // Clin. Exp. Dermatol.— 1994.— N 19.— P. 210—216.

18. Gollnick H., Cunliffe W., Ber-son D. et al. Management of acne: a report from a global alliance to improve outcomes in acne // J. Am. Acad. Dermatol.— 2003.— N 49 (suppl. 1).— P. SI—37.

19. Hardy D.J., Henesey D.M., Beyer JM. et al. Comparative in vitro activities of new 14-, 15-, and 16-membered macrolides // Antimicrob. Agents. Chemother.— 1988.— N 32.— P. 1710—1719.

20. Herane M.J., Ando I. Acne in infancy and acne genetics // Dermatology.— 2003.— N 206.— P. 24—28.

21. Hopkins S. Clinical toleration and safety of azythromycin // Am. J. Med.— 1991.— Vol. 91.— P. 40S— 5S.

22. Kapadia N., Talib A. Acne treated successfully with azithromycin // Int. J. Dermatol— 2004.— N 43 (10).— P. 766—767.

23. Kas S., Yucelten D., Aytug A. Comparison of efficacy of azithromycin vs. doxycycline in the treatment of acne vulgaris // Clin. Exp. Dermatol.— 2005.— N 30 (3).— P. 215—220.

24. Leyden J.J. Therapy for acne vulgaris // N. Engl. J. Med.— 1997.—N336.—P. 1156—1162.

25. Leyden J.J. A review of the use of combination therapies for the treatment of acne vulgaris // J. Am. Acad. Dermatol.— 2003.— N 49 (suppl. 3).— P. S200—S210.

26. Neu H.C. Clinical microbiology of azithromycin // Am. J. Med.— 1991.—Vol. 91 (suppl. ЗА).— P. 12S—18S.

27. Parsad D., Pandhi R., Nagpal R. et al. Azithromycin monthly pulse vs daily doxycycline in the treatment of acne vulgaris // J. Dermatol.— 2001.— N 28.— P. 1—4.

28. Rafiei R., Yaghoobi R. Azithromycin versus tetracycline in the treatment of acne vulgaris // J. Dermatolog. Treat.— 2006.— № 17 (4).— P. 217—221.

29. Ross J.I., Snelling A.M., Carnegie E. et al. Antibiotic-resistant acne: lessons from Europe // Br. J. Dermatol.— 2003.—Vol. 148.— P. 467—478.

30. Scheinfeld N.S., Tutrone W.D., Torres O., Weinberg J.M. Macrolides in dermatolog // Clin. Derm.— 2003.— N 21.— p. 40—49.

31. Smolinski KM., Yon A.C. Acne update: 2004 // Curr. Opin. Pediatr.— 2004.— N 16 (4).— P. 385—391.

32. Tan A.W., Tan H.H. Acne vulgaris: a review of antibiotic therapy // Expert. Opin. Pharmacother.— 2005.— N 6 (3).— P. 409—418.

33. Witkowski J.A., Parish L.C. The assessment of acne: an evaluation of grading and lesion counting in the measurement of acne // Clin. Dermatol.— 2004.— N 22 (5).— P. 394—397.

Последние новости
16.12.2016
Розувастатин расположение модулируется экспрессии и активности нескольких мембранных транспортеров, включая BCRP (ABCG2).
16.12.2016
Современное лечение трихомониаза основана на использовании производных 5-нитроимидазола.
16.12.2016
Streptococcus suis (S. suis) вызвает серьезные симптомы заболеваний у людей. S. suis способен формировать толстые биопленки, что увеличивает сложность терапии.
31.08.2016
Современное лечение трихомониаза основано на использовании производных 5-нитроимидазола.
31.08.2016
Т-клеточная протеинкиназа (TOPK) высоко экспрессируется в нескольких раковых клетках и способствует онкогенезу и прогрессу, и, следовательно, он является важной мишенью для лекарственной терапии опухолей.